Урок з фізики 7 клас" Оптичні явища в природі. "

Тема:  Оптичні явища в природі. Джерела та приймачі світла. Світловий промінь. Прямолінійне поширення світла. Сонячне й місячне затемнення.

Мета уроку: формування основних понять геометричної оптики; розглянути джерела світла,  з’ясувати  які бувають джерела світла; пояс­нення причин утворення тіні, сонячних і місячних затемнень.розвивати спостережливість учнів.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: електрична лампа, свічка, ліхтарик, лазерна указка, на­бір з геометричної оптики,

План уроку:

1. Організація класу.

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Вивчення нового матеріалу:

- Оптичні явища в природі;

- Дії світла;

- Джерела та приймачі світла;

- Світловий промінь;

- Прямолінійне поширення світла

- Тінь, напівтінь.;

- Сонячне й місячне затемнення;

4.  Закріплення вивченого матеріалу.

5.  Підведення підсумків уроку.

6.  Домашнє завдання.

ЗМІСТ УРОКУ

Вивчення нового матеріалу

1. Оптичні явища в природі.

Із п'яти органів чуття найбільше інформації про довкілля дає нам зір. Однак бачити навколишній світ ми можемо тільки тому, що існує світло. Із цього ми починаємо вивчення світлових, або оптичних (грец. optikos — зоровий), явищ — таких, що пов'язані зі світлом.

 Зі світловими явищами ми зустрічаємося щодня протягом усього життя, адже вони є частиною природних умов, у яких ми живемо.

Деякі зі світлових явищ здаються нам справжнім дивом, наприклад міражі в пустелі, полярні сяйва. Проте погодьтеся, що й більш звичні для нас світлові явища: виблиск краплинки роси в сонячному промінні, місячна доріжка на плесі, семибарвний міст веселки після літнього дощу, блискавка у грозових хмарах, мерехтіння зір у нічному небі — теж є дивом, бо вони роблять світ навколо нас чудовим, сповненим чарівної краси та гармонії.

З давніх часів люди намагалися зрозуміти природу та властивості світла, механізм зору. Саме цими питаннями ми й займатимемося під час вивчення теми «Світлові явища». На нас чекає багато цікавого!

         Що ж ми сьогодні знаємо про світло?

Узагальнюючи відповіді учнів, можна сказати: світло не є речо­виною (з нього не можна «побудувати» фізичне тіло). Світло несе пев­ну енергію: воно нагріває землю та повітря, енергію світла викорис­товують сонячні батареї, від яких може працювати і калькулятор, і апаратура космічної станції. Енергія сонячного світла забезпечує і кругообіг води на Землі, і підтримання життя на нашій планеті.

         Світло - одне з найдивовижніших явищ природи

         Світло - є одним з видів проміння, воно переносить енергію.

Цікаво знати!

 Для того, щоб добратися від поверхні Сонця до поверхні Землі світлу необхідно всього 8 хвилин і 17 секунд, а від поверхні Землі до місяця світло домчиться приблизно за 1,3 секунд. Для досягнення найближчої до Землі зірки (окрім Сонця) світлу знадобиться приблизно чотири з половиною роки, а для подорожі по видимій нами Всесвіту йому знадобиться близько 100 мільярдів років.

  Існує версія, що пірати і інші моряки надівали пов'язку на око з чисто практичних міркувань. Річ у тому, що в трюмі корабля дуже темно, і при спуску туди з палуби очам людини потрібно декілька хвилин для адаптації. А якщо моряк носив пов'язку, він міг зняти її в трюмі і відразу добре бачити одним оком - це сильно підвищувало ефективність його роботи в небезпечні моменти, особливо у битвах. Хоча історичних відомостей, що підтверджують її, не існує, версія виглядає правдоподібною і була перевірена тестами у наш час. Задокументовано аналогічне використання пов'язки пілотами на зорі розвитку аеропланів, коли вони пролітали над яскраво освітленими містами: одним оком вони могли дивитися назовні, а іншим, що звільняється з-під пов'язки, на карти і прилади в тьмяній кабіні.

Веселка, гра світла у струмені води або в коштов­ному камінні, мінливість океану та неба — все це обумовлене тими чи іншими світловими явищами.

        

У XVII ст. великий англійський учений Ісаак Ньютон припустив, що світло є потоком дуже дрібних частинок. Теорію Ньютона назвали корпускулярною теорією світла (з латини  «корпускулум» - частинка).

Приблизно в той же час голландський учений Христіан Гюйгенс створив хвильову теорію світла, згідно з якою світло являє собою хвилю. Запеклі суперечки прихильників однієї та другої теорії закінчились дуже цікавим висновком. Виявилося, що світло має властивості як електро-магнітних хвиль, так і потоку частинок.

Хвилинка релаксації «Вгору по веселці»
Заплющити очі, глибоко вдихнути, уявляючи як ви за­бираєтесь вгору по веселці. Видихнувши, з’їдьте з неї, як з гірки.
— Де ви були?
— Що бачили? (Веселку)
— А якого кольору веселка?
— Так, різнокольорова дуга – це веселка.
У давнину вважали, що веселка – це вияв волі Божої. Ко­лись в Україні говорили, що «веселка» – труба, якою пророк Ілля бере воду з річок і озер. У стародавній Греції веселку вважали посмішкою богині Іриди, яка провіщала мир між небом і землею. За уявленням давніх людей, веселка єднала небо і землю. Був час, коли тих, хто намагався тлумачити веселку, переслідували. Так, у XVIIIстолітті Антоніо Домі­ніка засудили до страти за пошуки природничо-наукового пояснення цього явища. Ми з вами на наступних уроках розглянемо це природне оптичне явище детальніше.

Дії світла:

- Освітлювальна.

Світло потрібне скрізь: в побуті, на виробництві, в будь-якій галузі; світло навіть поліпшує настрій людини, сприяє опору організму хворобам.

-         Хімічна.  

Фотосинтез, хімічні реакції на фотоплівці, вицвітання фарб, засмага тощо.

-         Теплова.

Теплова дія пов'язана з поглинанням світла речовиною (темні тіла поглинають світло сильніше). При цьому енергія світла частково переходить в енергію хаотичного руху часток. Зокрема, наприклад, під дією випромінювання Сонця і сили тяжіння вода на Землі знаходиться в безперервному русі. Кожен рік з поверхні океанів, морів та суходолу випаровується 550 000 км³ води і стільки ж випадає у вигляді дощу і снігу.  

- Механічна.

Світло чинить на поверхню тиск, який можна виявити в дуже тонких експериментах, з цієї ж причини хвіст комети спрямований завжди від Сонця.

         2. З'ясовуємо, що таке джерела світла?

Фізичні тіла, атоми та молекули яких випромінюють світло, називають джерелами світла.

Погляньте навколо, зверніться до свого досвіду — і ви, без сумніву, назвете багато джерел світла: Сонце, спалах блискавки, вогонь багаття, полум'я свічки, лампа розжарювання, екран телевізора, монітор комп'ютера тощо Світло можуть випромінювати також організми (деякі морські тварини, світлячки та ін.).

  У ясну місячну ніч ми можемо досить добре бачити предмети, освітлені місячним сяйвом. Однак Місяць не можна вважати джерелом світла: Місяць світла не випромінює, а тільки відбиває світло, що йде від Сонця. Так само не можна назвати джерелом світла дзеркало, за допомогою якого ви посилаєте «сонячного зайчика» у вікно вашого друга.

  

Демонстрація 1. Розжарений цвях. Демонстрація 2. Світіння електричної лампочки.
Демонстрація 3. Запалений сірник.

3. Розрізняємо природні та штучні джерела світла

Джерелами світла називають тіла, що випромінюють світло.

Залежно від походження розрізняють природні та штучні (створені людиною) джерела світла.

 

 

Які приклади джерел світла ви можете навести?

Демонстрація кількох джерел світла.

У будь-якому джерелі світла відбувається перетворення якогось виду енергії на енергію світла. Головним природним джерелом світла є Сонце. Причиною виникнення сонячного світла є висока темпера­тура поверхні Сонця (близько 6000 °С). Це джерело світла є тепловим. Подібними до Сонця тепловими джерелами є всі зорі. Зорі не є однакового кольору, в телескоп ми бачимо їх жовтими, білими, червоними. Колір зорі залежить від температури. Найгарячіші – блакитні, менш гарячі – червоні.

Штучні джерела світла, які людство використовувало протягом століть, теж були тепловими: вони світилися через високу температуру (це вогнище, факел, гасова або газова лампа).

         До природних джерел світла належать, наприклад, Сонце й зорі, розпечена лава та полярні сяйва, деякі світні об'єкти з-поміж тварин і рослин: глибоководна каракатиця, радіолярія, світні бактерії тощо. Так, теплої літньої ночі в лісовій траві можна побачити яскраві цятки світла — світлячків.

Природні джерела не можуть повністю задовольнити дедалі більшу потребу людини у світлі. І тому ще в давнину люди почали створювати штучні джерела світла. Спочатку це були вогнище й каганець, пізніше з'явилися свічки, оливні та гасові лампи. Наприкінці XIX століття винайдено електричну лампу. Сьогодні різні види електричних ламп використовують усюди

Цікаво знати!

В природі можна зустріти явище люмінесценції, наприклад, світлячки. На спинці у них є світла плямка.

У багатьох глибоководних риб світяться певні ділянки тіла. Світяться деякі бактерії, водорості. Роль світіння в життя тварин різноманітна і для окремих організмів - різна. Це одне з пристосувань у боротьбі за виживання.

         У помешканнях ми зазвичай використовуємо лампи розжарювання. На жаль, вони не є досить економними: у таких лампах більша частина електричної енергії йде на нагрівання самої лампи та повітря навколо і тільки 3-4 % енергії перетворюється на світлову. В останні роки, однак, з'явилися нові, у декілька разів економніші конструкції електричних ламп.

Великі приміщення (супермаркети, цехи підприємств тощо) освітлюються джерелами світла у вигляді довгих трубок — лампами денного світла. Для різнобарвної ілюмінації, якою вночі підсвічено деякі будинки, торговельні центри тощо, використовують неонові, криптонові та інші лампи. Для освітлювання стадіонів застосовують дугові лампи.

 Потужними джерелами штучного світла є галогенні лампи у фарах сучасного автомобіля.

 
Сигнали сучасних світлофорів добре видно навіть тоді, коли сонце світить яскраво. У таких світлофорах лампи розжарювання замінено світло діодами.

         4. Знайомимося з тепловими й люмінісцентними джерелами світла

         Залежно від температури джерел світла їх поділяють на теплові та люмінісцентні.

Сонце й зорі, розпечена лава та лампочка розжарювання, полум'я вогнища, свічки, газові пальники тощо — усе це приклади теплових джерел світла: вони випромінюють світло завдяки тому, що мають високу власну температуру.

Люмінісцентні джерела світла відрізняються від теплових тим, що для їхнього світіння не потрібна висока температура: світлове випромінювання може бути доволі інтенсивним, а джерело при цьому залишається відносно холодним.

Прикладами люмінесцентних джерел є екран телевізора, монітор комп'ютера, лампи денного світла, дороговкази та дорожні знаки, вкриті люмінесцентною фарбою, світлові індикатори, деякі організми, а також полярні сяйва.

 Теплові джерела світла не тільки освітлюють, але й гріють. Це Сонце, зорі, розжарена вольфрамова спіраль лампи накалювання, блискавка, північне сяйво, згоряння деревини, нафти, газу, свічки тощо. Тіла приблизно за температури 800°C починають випромінювати. Поверхня Сонця має температуру 6000°C, а в надрах зірок температура сягає 150 000 °C.

         Теплові джерела світла світять через високу температуру.

Проте джерела світла можуть мати й кімнатну температуру: це світлячки, планктон, гнила деревина (природні джерела світла), газосвітні трубки, екрани телевізорів (штучні джерела світла).

         Деякі тіла світять відбитим світлом. Джерелами відбитого світла стають всі предмети, які освітлені Сонцем, лампами та іншими джерелами світла. Місяць світить землянам відбитим від нього сонячним світлом, світло відбивають планети і деякі з них здаються нам яскравими зорями, а для космонавтів на орбіті Земля слугує джерелом відбитого від її поверхні світла.

Явище випромінювання світла, яке не залежить від теплового стану тіл, називають люмінесценцією, а речовина, що світиться, називається люмінофором.

Михайло Васильович Ломоносов намагався розгадати природу холодного світла світлячків, він пояснював його складними хімічними і фізичними процесами, що відбуваються за певних умов і супроводжуються виділенням енергії.

Світіння люмінофору можна викликати:

а) освітленням УФ промінням або звичайним світлом (наприклад, світіння в люмінесцентних лампах);

б) опроміненням його потоками швидких частинок (наприклад, світіння екрану телевізора);

в) опроміненням люмінофору радіоактивним випромінюванням - навіть дуже малі домішки (наприклад, світіння циферблатів вимірювальних приладів);

г) під час хімічних реакцій;

д) внаслідок механічного удару (при розколюванні цукру можна бачити його світіння в темряві).

Дещо з історії 

Винахідником такої звичної для нас лампочки розжарювання вважають російського вченого а Олександра Лодигіна. У 1872 році він продемонстрував свій винахід – першу лампочку з вугільною ниткою розжарювання, за що отримав патент. Перші лампи горіли пів години, не довше. Потім придумали відкачувати повітря з скляної колби — це збільшило термін служби лампочки. У 1873 році дві перші лампи Лодигіна загорілися на вулицях Санкт-Петербурга. Лодигін винайшов лампочку. Приблизно у той же час, по інший бік Атлантики, вперше задумався про використання електричного освітлення інший вчений – Томас Едісон. На Всесвітній виставці в 1881 р. він представив розроблену ним систему освітлення. У центрі нової системи знаходилась лампа розжарювання з вугільною ниткою. Система освітлення Едісона була продумана до найдрібніших деталей, у відвідувачів виставки навіть склалося враження, що ця система вже давно пройшла випробування на вулицях реальних міст. А вже кілька років потому лампами розжарювання Едісона було обладнано королівський театр в Мюнхені. Таким чином публіка повністю оцінила переваги цього технічного досягнення.Так почалась ера елктричного освітлення, без якого ми сьогодні не можлимо уявити нашого життя.

  5. Дізнаємося про точкові та протяжні джерела світла

Температура деяких теплових джерел світла

         Залежно від співвідношення розміру джерела світла і відстані від нього до приймача світла розрізняють точкові та протяжні джерела світла.

         Джерело світла вважається точковим, якщо його розмір є відносно невеликим порівняно з відстанню від нього до приймача світла.

         У протилежному разі джерело вважається протяжним.

 Таким чином, те саме джерело світла залежно від умов може вважатися як протяжним, так і точковим.

Так, коли ми перебуваємо в кухні, то лампа денного світла (трубка завдовжки 0,5—1 м), що її освітлює, є для нас протяжним джерелом світла. Якщо ж ми спробуємо подивитися на ту саму лампу знадвору (наприклад, зі скверика навпроти будинку, з відстані 100—150 м до джерела світла), то лампа являтиме собою точкове джерело.

Таким чином, до точкових джерел світла можна віднести навіть величезні зорі, які за розміром набагато більші, ніж Сонце,— у тому випадку, якщо спостерігати їх із Землі, з відстані, що в мільйони разів перевищує розміри цих зір.

Дещо з історії 

Жителі американського міста Лівермор готуються відсвяткувати ювілей прадавньою у світі електричної лампочки. Ось вже 110 років вона світить практично без перебоїв, пише The Telegraph.

Чотирьохватна лампочка, встановлена в пожежному депо містечка Лівермор,, штат Каліфорнія увійшла до книги рекордів Гіннесу як найстаріша з нині чинних лампочок на планеті.

Один бізнесмен подарував її місцевим пожежникам в 1901 році. З тих самих пір лампочка вірою і правдою служить бійцям з вогнем. Дні, коли вона раптом переставала світити, здається, пам'ятають усі жителі Лівермора напам'ять: один день в 1903 році, тиждень в 1937 році і під час рідкісних перебоїв з електрикою в 30-і - 70-і роки XX століття. По словах ліверморского енергетика Лінна Оуэнса, загадкова лампочка ставить у безвихідь багатьох учених.

"Ніхто не знає, чому звичайна чотирьохватна лампочка не перегоріла за 110 років. Учені з усієї країни з'їжджалися, щоб поглянути на неї, але ніхто не зміг висунути жодної хоч трохи правдоподібної версії.

Цікавий факт про світло електричної лампи : тільки 10% енергії, що витрачається лампочкою йде на освітлення, інші 90% йдуть у вигляді тепла, що дуже неефективно!

  6. Характеризуємо приймачі світла

Ви, напевне, вже здогадалися, що пристрої, за допомогою яких можна виявити світлове випромінювання, називають приймачами світла

Природними приймачами світла є очі живих істот.

Одержуючи за допомогою цих приймачів інформацію, організми певним чином реагують на зміни в довкіллі. Так, зайшовши з темряви до яскраво освітленої кімнати, ми, звичайно, замружимо очі, а побачивши вночі світло фар автомобіля поблизу, обов'язково зупинимося край дороги.

Аналогічну очам функцію виконують штучні приймачі світла. Так, фотоелектричними приймачами світла — фотодіодами — обладнано, наприклад, турнікети для  проходження пасажирів у метро, на вокзалах тощо. Штучні фотохімічні приймачі — це фото- й кіноплівка, фотопапір.

Пропонуємо вам самим відповісти на запитання про користь таких фотохімічних приймачів.

Коли ви граєте в хованки або пускаєте «сонячних зайчиків», то, не підозрюючи того, користуєтеся законом прямолінійного поширення світла. З'ясуймо, у чому полягає цей закон і які явища він пояснює.

7. Світловий промінь

З давніх-давен люди помітили, що світло розповсюджується прямолінійно. Про це писав ще засновник геометрії Евклід 3000 років тому назад. Навіть зараз користуються цією властивістю світла при будівництві, перевірці прямолінійності доріг, злітних смуг на летовищах та інших ліній

Кожному з нас знайоме поняття «світловий промінь».

Хто з вас може сказати, що бачив окремий світловий промінь?

Учні наводять досить численні «приклади» (наприклад, «про­мінь» світла в темній кімнаті із запиленим повітрям).

Демонстрація вузького пучка світла.

Проте всі наведені приклади свідчать про спостереження пучків світла, а не променів.

         Світловий промінь — це лінія, вздовж якої розповсюджується світло.

Але ж лінія не має товщини, тобто будь-який видимий пучок світла містить безліч світлових променів. Те, що ми часто звемо променем, є насправді досить вузьким пучком світла.

         Для спостерігання світлових пучків нам не потрібне жодне спеціальне обладнання

У похмурі дні крізь розрив хмар пробиваються пучки сонячного світла.

Достатньо, наприклад, нещільно зсунути в кімнаті штори ясного сонячного дня, або відчинити двері з освітленої кімнати в темний коридор, або увімкнути в темряві ліхтарик. Пучки світла в першому випадку проходять до кімнати крізь щілину між шторами, у другому — падають на підлогу через дверний просвіт; в останньому випадку світло від лампочки в певному напрямку спрямовує рефлектор ліхтарика. Пучки світла в кожному з цих випадків утворюють яскраві світлові плями на освітлюваних ними предметах.

У реальному житті ми маємо справу тільки з пучками світла, хоча, погодьтеся, нам звично казати: промінь сонця, промінь прожектора, зелений промінь тощо.
         Насправді, з погляду фізики, правильно було б говорити: пучок сонячних променів, пучок зелених променів і т. д. А от для схематичного зображення світлових пучків використовують світлові промені

 Світловий промінь — це лінія, що вказує напрямок поширення світлового пучка.

Дослід, який демонструє прямолінійне поширення світла.

Отже, ви тепер знаєте, що, коли далі в тексті зустрічатимуться фрази на зразок «промінь світла падає», «заломлення променя» тощо, слід мати на увазі, що йдеться про пучок світла, напрямок якого заданий цим променем.

8. Переконуємося в прямолінійності поширення світла

Проведемо дослід. Розташуємо послідовно джерело світла, кілька аркушів картону з круглими отворами (діаметром приблизно 5 мм) й екран. Розмістимо аркуші картону в такий спосіб, щоб на екрані з'явилася світлова пляма. Якщо тепер узяти, наприклад, спицю та протягти її крізь отвори, то спиця легко пройде крізь них, тобто виявиться, що отвори розташовані на одній прямій.

Цей дослід демонструє собою закон прямолінійного поширення світла, встановлений у далеку давнину. Про нього понад 2500 років тому писав давньогрецький учений Евклід. До речі, у геометрії поняття променя та прямої лінії виникли на основі уявлення про світлові промені.

Закон прямолінійного поширення світла: у прозорому однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно.

Принцип дії сонячного годинника базується на тому, що тінь від вертикально розташованого об'єкта, освітлюваного сонцем, змінює свою довжину та розміщення протягом дня.

Утворення повної тіні О₁ від предмета О освітленого точковим джерелом світла S.

9. З'ясовуємо, що таке повна тінь і півтінь

Прямолінійністю поширення світла можна пояснити той факт, що будь-яке непрозоре тіло, освітлене джерелом світла, відкидає тінь. 

Якщо джерело світла відносно предмета є точковим, то тінь від предмета буде чіткою. У цьому випадку говорять про повну тінь.

Повна тінь — це та область простору, в яку не потрапляє світло від джерела світла.

Якщо тіло освітлене кількома точковими джерелами світла або протяжним джерелом, то на екрані утворюється тінь із нечіткими контурами. У такому випадку створюється не тільки повна тінь, а ще й півтінь.

Півтінь — це область простору, освітлена деякими з кількох наявних точкових джерел світла або частиною протяжного джерела.

Дослід 1. Учитель демонструє утворення тіні, коли на предмет падає світло від джерела, яке можна вважати точко­вим. Утворюється чітка тінь.
Дослід 2. Демонструємо дослід, коли предмет освітлюємо дво­ма точковими джерелами. Спостерігаємо область пів­тіні.
Освітлення може бути таким, що тіні немає взагалі, а є тільки півтінь. Це так звані «безтіньові» лам­пи, які не дають тіні. їх використовують під час хірур­гічних операцій, оскільки руки хірурга мають не давати тіні, щоб не заважати проведенню операцій. Безтіньові лампи – це протяжні джерела.
Зачитую уривок з роману Болеслава Пруса «Фараон».

Гергор підніс угору обидві руки. Коли натовп знову стих, верховний жрець гукнув верховним голосом:

- Боги! Під вашу опіку віддаю святий храм, проти яко­го виступають зрадники...

Невдовзі десь за хмарами озвався нелюдський голос:

- Я відвертаю лик мій від проклятого народу, і хай на зем­лю спаде темрява...

І сталось щось жахливе: в міру того, як промовляв голос, сонце втрачало свою яскравість. А з останнім словом стало темно, як уночі. На небі засвітилися зорі, а замість сон­ця залишився чорний круг, оточений полум'ям.

Несамовитий крик вихопився із сотні тисяч грудей. На­пасники кинули баяни.

- Настав день суду і смерті... – розлігся стогін.

Учитель. Яке явище описано в художньому творі?
Так. Сонячне затемнення. У старовину існувало повір’я, що повне сонячне затемнення віщує біду: війну, хвороби, тощо. Тож не дивно, що сонячні затемнення, служителі використовували для того, щоб лякати людей.

 Утворення повної тіні й півтіні в космічних масштабах ми спостерігаємо під час місячного та сонячного затемнень. У тих місцях Землі, на які впала повна тінь Місяця, спостерігається повне сонячне затемнення, у місцях півтіні — часткове затемнення Сонця.

Утворення повної тіні О₁ і півтіні 0₂ від предмета О освітленого протяжним джерелом світла S.

Коли Місяць потрапляє в зону тіні від Землі, настає місячне затемнення.

 Якщо Місяць опиняється між Сонцем і Землею, то повна тінь і півтінь від Місяця падають на Землю. Настає сонячне затемнення

 Розуміючи поняття «тінь» і «півтінь», можна зрозуміти місячне і сонячне затемнення. Коли Місяць заходить в область земної тіні, то спостерігаємо місячне затемнення. Якщо ж тінь від Місяця падає на Землю, то в цій області спостерігається повне сонячне затемнення, а в області півтіні - часткове. Під час повного сонячного затемнення видно корону Сонця - розпечені частинки сонячної атмосфери. На небі в цей час видно зорі і планети, понижується температура повітря, з являється навіть роса. Воно триває найчастіше 2-3 хв.  (максимум - 7хв 40сек). В одній і тій же місцевості повне сонячне затемнення буває дуже рідко.

Повне місячне затемнення,  як зрозуміло з моделі,  спостерігається абсолютно однаково на всій земній півкулі, оберненій до Місяця. Воно триває приблизно  1год. 40хв.

Ці явища можна пояснювати на основі наведених у підручни­ку ілюстрацій.

Контрольні запитання

 1. Яку роль відіграє світло в житті людини?

 2. Що називають джерелами світла? Наведіть приклади джерел світла.

 3. Чи є Місяць джерелом світла?

 4. На рисунку зображено різні джерела світла. Які з них ви віднесли б до люмінесцентних? теплових?

 5. Наведіть приклади природних і штучних джерел світла,

 6. Які штучні джерела світла зустрічаються найчастіше? Наведіть приклади використання цих джерел у повсякденному житті, у техніці.

7. За яких умов джерело світла вважають точковим?

 протяжним?

 8. Які пристрої називають приймачами світла?

9.. Що називають світловим променем?

          10. У чому полягає закон прямолінійного поширення світла?

11. Якими дослідами можна довести прямолінійність поширення світла?

           12. Які явища підтверджують прямолінійність поширення світла?

           13. За яких умов предмет утворюватиме тільки повну тінь, а за яких — повну тінь і півтінь?

14. За яких умов виникають сонячні та місячні затемнення?

Конспект учня

Тема. Оптичні явища. Світловий промінь. Затемнення

Світло є одним з видів проміння, воно переносить енергію.

Джерелами світла називають тіла, що випромінюють світло.

Теплові джерела світла світять через високу температуру.

Приймачі світла — це тіла, в яких під дією світла відбуваються якісь зміни.

Джерело світла вважається точковим, якщо його розмір є відносно невеликим порівняно з відстанню  від нього до приймача світла.

У протилежному разі джерело вважається протяжним.

Світловий промінь — це лінія, вздовж якої розповсюджується світло.

       В однорідному прозорому середовищі світлові промені прямолінійні.

      Тінь — область, куди не потрапляє світло.

Півтінь — область, куди потрапляє світло лише від частини джерела (або джерел) світла.

Д /з  §13-16

Задачі  (І рівень – 6.1, 6.2,6.6, 6.7)

           (ІІ рівень – 6.3,6.11,6.20)

            (ІІІ рівень – 6.23,6.24)